ЗАКОНОДАВСТВО

З матеріалів до Форуму з підготовки парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні, що відбувся 21 вересня 2005 р.

 

Володимир Ковтунець

 

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕДЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

1. Вступ

 

Електронне підприємництво, або електронний бізнес ( e - business ), тобто, підприємницька діяльність за суттєвою допомогою комп’ютерних мереж, на перший погляд мало чим має відрізнятися від раніше відомих методів проведення бізнесових транзакцій на відстані з використанням засобів зв’язку. Так, давно відомі торгівля поштою, маркетинг та реклама за допомогою поштового зв ’язку тощо. Однак поширення комп ’ ютерної техніки і застосування технолог і й мережі Інтернет , про які йтиме мова нижче, привело до якісного стрибка у веденні бізнесу.

 

Суттєвою особливістю сучасності, що визначає роль електронного підприємництва, є зростання ролі в житті суспільства саме інформаційних продуктів (тексти, графіка, відео, комп’ютерні програми), які легко передавати засобами Інтернет.

Особливість же самої мережі Інтернет в тому, що її можливості, як наявні так і перспективні, не зводяться лише до передачі даних, обміну повідомленнями, трансляції теле- та радіопрограм. Інтернет нині покриває практично всі відомі методи обміну інформацією каналами зв’язку і є по суті, середовищем спілкування людей.

 

Звідси, із широких можливостей мережі, отримуємо не лише сприятливі перспективи бізнес-застосувань, але й низку серйозних правових проблем.

 

Чи не найголовніша з них – правове регулювання роботи самої мережі Інтернет. Нині мережа адмініструється недержавними організаціями на засадах самоорганізації, максимальної свободи та доступності. Більшість фахівців сходяться на недоцільності і неможливості правового регулювання діяльності мережі. Спроби окремих держав втручатися в засади функціонування Інтернет в цілому на своїй території означають фактично цензуру і заборону чи обмеження доступу до сайтів певного змісту.

 

Однак підприємницька діяльність в мережі безумовно має регулюватися державою. На початковому етапі запровадження Інтернет-технологій у бізнесі застосовуються, як правило, норми законів, призначених для регулювання підприємницької діяльності традиційними засобами. Такий стан з розвитком обсягів електронного бізнесу не задовольняє ні державу, ні підприємців, оскільки постають серйозні проблеми, зокрема:

 

Серед першочергових потреб бізнесу – визнання державою правового статусу електронних документів.

Держава зі свого боку мусить піклуватися як про правовий захист споживача, так і про справедливе оподаткування, недопущення діяльності, забороненої національним законодавством тощо.

 

В Україні електронні технології бізнесу загалом знаходяться в полі зору законодавця приблизно з 1994 року. Саме тоді було прийнято Закон про реєстр фізичних осіб – платників податків. 1997 року вступив у силу Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

 

Далі каталізатором застосування електронних технологій у бізнесі виступала банківська система. Так, 2001 року прийнято Закон України „ Про платіжні системи та переказ грошей в Україні ”, яким, окрім усього іншого, у банківській системі було запроваджено електронний (цифровий) підпис.

 

Надалі 2003 року було прийнято два фундаментальні закони, які доповнюють один одного: „Про електронні документи та електронний документообіг” та „Про електронний цифровий підпис”. Закони вкрай важливі для забезпечення взаємодії між суб’єктами підприємницької діяльності за допомогою комп’ютерних мереж. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1453 „ Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади ” створила передумови для запровадження електронного документообігу як у систему органів влади, так і у спілкування між органами влади та суб ’ єктами підприємницької діяльності.

 

Варто зазначити, що прийняття і введення в дію нового Цивільного кодексу також розширює можливості регулювання правовідносин, які виникають в електронному бізнесі. Це стосується, зокрема, регулювання права інтелектуальної власності та норм зобов ’ язального права, які можуть бути застосовані і до транзакцій, виконаних в електронній формі.