4 . Основні правові проблеми електронного бізнесу

4. 8. Правові аспекти Інтернет-реклами

 

Рекламна діяльність в Інтернет регулюється Законом України „При рекламу” , а оподаткування реклами – Декретом Каб і нету М і н і стр і в в і д 1993 року „Про місцеві податки і збори”. Хоча поняття Інтернет-реклами тут іще відсутнє, загальні положення обох законів повинні застосовуватись і до такого виду реклами.

За Законом про рекламу „ реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку ” (ст.1). Отже, поширення в мережі Інтернет спеціальної інформації про товари чи послуги, а також про осіб, з метою одержання прибутку є рекламною діяльністю. Таким чином, під рекламу попадає вся спеціалізована рекламна діяльність в Інтернет – банерна реклама, push - реклама, реклама через електронну пошту тощо. В більшості випадків під визначення реклами підпадає і власний Інтернет-сайт підприємства.

 

Зі сказаного вище випливає, що керівник підприємства, розміщуючи інформацію про продукцію на власному Web - сайті, повинен дотримуватись обмежень, передбачених Законом „Про рекламу”. Перш за все слід мати на увазі наступне:

 

- заборонена недобросовісна реклама („Недобросовісною рекламою вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі”, ст. 10 Закону);

                 мова реклами має бути українська, оскільки Інтернет-реклама носить не регіональний, а загальнонаціональний характер і положення Закону „Про мови” щодо застосування російської чи інших мов національних меншин тут не діють;

 

                 заборонено рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації

або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката чи ліцензії;

заборонено вміщувати в рекламі зображення фізичної особи або використовувати ім ’я без її згоди;

не можна рекламувати зброю.

 

Крім того, слід мати на увазі спеціальні режими реклами товарів для неповнолітніх, реклами ліків, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

 

Податок з реклами належить до місцевих податків. За Декретом Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” „п одаток з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів , майна та одягу: на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях ” (ст. 11) . Об’єктом оподаткування є вартість рекламних послуг.

 

Таким чином, навіть при розробці власного Web -сайту, який виконуж рекламну функцію, підприємство повинне сплатити податок з реклами виходячи із затрат на розробку сайта та його розміщення (хостінг).

 

Оскільки Інтернет-реклама, за винятком реклами електронною поштою, призначена для більш-менш тривалого розміщення, то і ставка податку в цих випадках складає 0,5 відсотка від вартості рекламних послуг.

Але в Інтернет функціонує специфічна форма реклами: банерна реклама на Web -сайтах. Доцільно зауважити, що організація роботи банерних мереж є типовим прикладом бартерних (товарообмінних) операцій з усіма наслідками, що звідси випливають.

 

Не менш ефективним видом реклами є розсилання рекламних повідомлень електронною поштою. Дуже часто при цьому використовуються адреси електронної пошти без згоди власників, про що вже згадувалось вище. В Україні можна з цього приводу лише говорити про порушення законного порядку збору інформації про особу, оскільки інши законодавчих норм не прийнято.

 

Протягом 2002-2005 років спостерігався подальший ріст обсягів реклами електронною поштою, орієнтований на українських користувачів Інтернет. Реклама ведеться засобами, забороненими в країнах Заходу, а замовниками виступать переважно компанії Російської Федерації та дрібні Інтернет-торговці західних країн, нерідко із сумнівною репутацією. Це свідчить про потребу вжити законодавчих кроків для введення процесу в цивілізоване русло.

 

В країнах, де електронний бізнес достатньо розвинений, перш за все у США та країнах Євросоюзу, ті, хто розсилає повідомлення без згоди споживача, зобов ’ язані принаймні забезпечити наступне:

 

- у повідомленні має бути чітко ідентифіковано постачальника інформації;

- споживач повинен отримати чіткі, прості і зрозумілі інструкції щодо того, як відмовитись від отримання подібної інформації надалі.

 

Однак загалом відсутність в законодавстві поняття Інтернет-реклами залишає занадто широкий простір для довільного трактування законодавства (наприклад, немає однозначної відповіді на запитання, чи є рекламою сайт Інтернет-магазину). З часом такі проблеми, якщо вони не бууть врегульовані, можуть стати гальмом для розвитку електронного бізнесу.