2. Основні поняття
Перш ніж розпочати мову про таке складне і багатогранне явище як електронний бізнес, слід визначитись із поняттями. Загалом в літературі вживають поняття „електронний бізнес”, електронна комерція”, „електронна торгівля”. Нерідко в українській літературі ці терміни вважають синонімами. Якщо врахувати еквівалентність термінів „торгівля” та „комерція” в українській мові, то слід визнати еквівалентність лише двох останніх термінів: “електронна торгівля” та „електронна комерція”. Але поняття „бізнесу” є суттєво ширшим від поняття торгівлі.
В англійській же мові слова „бізнес” та „комерція” є дуже близькими за значенням, практично синонімами, і тому англійські терміни „електронний бізнес” ( electronic business , e - business ) та „електронна комерція” ( electronic commerce , e - commerce ) є дуже близькими за значенням.
Це відображено в офіційних документах Організації з Економічного Співробітництва та Розвитку ( OECD ), яка пропонує наступне визначення електронного бізнесу.
Означення електронного бізнесу . Електронний бізнес (електронна комерція) - це всі форми ділових (комерційних) взаємодій (транзакцій) як між юридичними, так і між фізичними особами, що базуються на електронній обробці та передачі даних у вигляді тексту, звуку та графіки(відео). Електронна комерція також включає ефекти , які можуть справляти електронні обміни діловою інформацією на установи та технології підтримки та управління діловою активністю .
Тут, як бачимо, „електронний бізнес” синонімізується із „електронною комерцією”, однак значення терміну виходять далеко за межі звичного нам поняття „торгівля”.
Оскільки в українській мові поняття „торгівля” суттєво вужче від поняття „бізнес”, то ми під терміном „електронна торгівля” будемо мати на увазі саме роздрібну електронну торгівлю”.
Означення електронної торгівлі. Електронна торгівля – це всі форми ділових транзакцій між продавцем товарів/послуг та їх покупцем (споживачем), що базуються на електронній обробці та передачі даних у формі тексту, звуку та графічних зображень, включаючи при можливості і передачу купленого товару/надання послуги.
Нині базовою технологічною складовою електронного бізнесу є глобальна комп’ютерна мережа Інтернет, перш за все дві послуги Інтернет:
-
Всесвітня павутина ( World Wide Web ), призначена для поширення в інтерактивному режимі інформації в мультимедійному форматі, який включає текст, звук, графіку та відео, і
-
Саме ці технології створюють якісно нове середовище для ділової взаємодії юридичних та фізичних осіб. Електронний бізнес, тобто ведення підприємницької діяльності із суттєвим використанням Інтернет, має такі особливості у порівнянні із класичним бізнесом:
Ці дві особливості є надзвичайно суттєвими для правового регулювання електронного бізнесу. Електронний бізнес настільки відрізняється від класичного, що значна частина правових норм, передбачених для регулювання класичного бізнесу, просто не можуть адекватно застосовуватись.
Наведемо кілька прикладів. Якщо виходити із букви чинного Закону України „Про рекламу”, то кожен Web - сайт підприємства, де розповідається про його товари чи послуги, слід вважати рекламою. В той же час зрозуміло, що Web - сайт має не лише рекламне призначення, його функції, як правило суттєво ширші, і було б неправильно, скажімо, сповна застосовувати тут законодавство про рекламу та її оподаткування.
Другий приклад. Через Інтернет продається значна кількість товарів та послуг, в т. ч. в цифровому вигляді. Можна продавати книги в електронному вигляді, музичні записи, відеокліпи, комп ’ ютерні програми та бази даних. Держава, яка хотіла б обкладати імпорт цих товарів ввізним митом та податком на додану вартість, не може знайти розумного методу для збору цих платежів. При цьому її громадяни в сукупності можуть купувати вказані товари через Інтернет в кількостях, порівнянних із великими імпортними операціями.
Але, з іншого боку, за відсутності належного правового захисту і продавець товару не може бути певним, що його сайт – віртуальний магазин – не зламають зловмисники або що його ж програма не буде вкрадена і не продаватиметься з іншого сайту або на „піратських” компакт-дисках. Може постраждати і споживач, який потрапляє на фальшивий сайт і замість якісної програми купує фальшивку без можливості пред ’ явити будь-кому претензії.
На місце програми можна поставити будь-який оцифрований інформаційний продукт і проблеми залишаються. Таким чином, в законодавчому регулюванні електронного бізнесу зацікавлена не лише держава, але й сам легальний бізнес. Слід зауважити також, що найбільше проблем виникає саме там, де електронний бізнес є найбільш ефективним – в торгівлі інформаційними продуктами.
Перелічені проблеми насправді не є такими нерозв ’язними, і більшості з них можна уникнути , вчасно удосконалюючи нац і ональне законодавство.
Проблеми правового регулювання електронного бізнесу випливають із того, що Інтернет за своєю суттю не є в чистому вигляді ні засобом зв’язку, ні дошкою оголошень, ні засобом масової інформації. Інтернет насправді має риси всього переліченого, як і ще багато цікавих відмінностей, що в сукупності можна було б охарактеризувати словами: Інтернет – це середовище для спілкування. Правове регулювання електронного бізнесу мусить спиратися на правове регулювання діяльності мережі Інтернет. І, хоча в Інтернет протоколюються всі процеси передачі інформації, і немає, таким чином, жодних технічних проблем для стеження за роботою кожного конкретного учасника Інтернет-мережі, включаючи і його електронну пошту, регулювати Інтернет правовими методами доволі складно. Можливості такого регулювання суттєво обмежені двома основними факторами: вимогою дотримання свободи слова та інформації в Інтернет та вимогою дотримання таємниці конфіденційної інформації про особу.
Отже, підприємець в будь-якій країні світу, який вирішив використати в своїй діяльності методи електронного бізнесу, зустрінеться із низкою правових проблем, на які важко знайти прості відповіді. Україна не є винятком.
